Мій казковий світ

 Ви слухали вночі село?

Цю таємничу низку звуків

Яка зливається в симфонію життя.

Чи добре вас від почутого було?

Чи не злякало вас нічне буття?

Воно і ніжне - тріпочуть крильця, шелестить трава, роса з суцвіть спадає тихо в землю;

і тривожне - скрадається лисиця, точить землю кріт, пес ланцюгом погримує, не спить, чатує і гавкає для порядку на курей, які на сідалі дзьоби під пір'ям гріють.

Зачувся сміх дзвінкий дівочий

і тут же стих.

І голос парубочий так ніжно, 

солодко услід затуркотів.

Кричить сова в тумані над рікою,

качки притихли попід осокою,  

запахла м'ята ніжно, 

татарське зілля трунок додає,

зубрівка, матіола

Бог дає, повір, це щастя чути ніч.

А небо! Небо!

Зорі з краю в край,

з-за лісу місяць у повні:

 - Ну випливай!

Світило, 

так поважно й таємниче, 

оглядає:

поснулі верби, гай, в тумані луг.

Невпинно час іде.

Зоря зарожевіла, 

туман вернувся до ріки, 

проснулися пташки

і дзвінко відгукнулася криниця.

Ніч відійшла..